Екологічні та політичні наслідки конфлікту за макрель у Північно-Східній Атлантиці

Розподіл співпраці між прибережними державами щодо розподілу макрелі ілюструє межі міжнародної колективної дії у відповідь на зміни клімату. Програма сталого розвитку, зміни клімату та геополітики розглядає, як зміни клімату та їхні наслідки змінюють міжнародну політику, глобальне управління та безпеку у світі.

Виклики, що виникають через зміни клімату, є глобальними і потребують міжнародної співпраці для адекватного вирішення. Проте чи добре існуючі міжнародні інституції та угоди підходять для подолання стресів, які можуть викликати зміни клімату? Приклад рибальства макрелі у Північно-Східній Атлантиці слугує важливим застереженням.

Історія співпраці у рибальстві макрелі

Протягом десятиліття, починаючи з 1999 року, держави-члени Організації Північно-Східної Атлантичної рибальської комісії (NEAFC) співпрацювали для укладення угод щодо справедливих часток у риболовлі макрелі. Проте на початку 2000-х, коли моря почали нагріватися, макрель почала пересуватися на північ до Ісландії у пошуках холодних вод.

У 2010 році Ісландія стала членом NEAFC, але з того часу організація не змогла досягти прийнятної угоди щодо розподілу риби, в результаті чого виник конфлікт, відомий як «війна за макрель». Як наслідок, перелов став новою нормою, і популяції макрелі в Північно-Східній Атлантиці виявилися «під загрозою».

Причини руйнування угоди

Причина руйнування угоди корениться в невизначеності щодо майбутньої локалізації макрелі. Під час змін природного середовища, коли риба мігрує в економічну зону якоїсь держави, вона може не знати, як довго і скільки риби затримається в її водах.

Невизначеність майбутнього може ускладнити або навіть унеможливити досягнення нової угоди, адже фактори, які раніше допомагали підтримувати угоди, втрачають свою силу. Справа з макрель не представляє собою трагедію спільного використання ресурсів, а скоріше трагедію невизначеності.

Можливі рішення та майбутнє співпраці

Для NEAFC важливо розробити нову угоду щодо макрелі, яка принесе вигоду всім сторонам. Одним зі шляхів є введення податку на надприбутки при високих уловах, який міг би забезпечити фонди для майбутніх поколінь.

Варто зазначити, що невизначеність майбутнього стосується не лише риболовлі, але й багатьох інших ресурсів, яким загрожують як вичерпання, так і зміни, викликані зміною клімату. Важливо, щоб міжнародні договори враховували ці нові реалії, адже боротьба за ресурси в умовах змінюваного клімату тільки загострюватиметься.

Вам також може сподобатися

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Більше у Think Tanks