Дискусії про ціноутворення на фармринку в Україні виявляють чимало стереотипів. Давайте розглянемо, хто справді має найсуттєвіший вплив на формування кінцевих цін на ліки і де вони насправді є дешевшими — в Україні чи в ЄС.
Хто формує ціну
Згідно з даними Proxima Research International, основний вплив на ціноутворення на лікарські засоби має виробник, який формує 71,8% кінцевої вартості. Аптечна частка становить 22,3%, тоді як дистриб’юторська — 5,9%. Тобто з кожних 100 гривень вартості ліків 72 гривні позначає виробник, 22 гривні — аптеки, а 6 гривень — дистриб’ютор.
Міф про надприбутковість аптек
Цікаво, що за останнє десятиліття середня операційна націнка аптек зменшилася з 23% до 14%. Це є найнижчим показником у регіоні. Наприклад, у Румунії аптечна націнка становить 16%, у Польщі — 19%, а в Угорщині — 20%. Чистий прибуток аптечних мереж є лише приблизно 4% від їх обігу, враховуючи витрати на оренду, комунальні послуги та заробітну плату. Експерти відзначають, що це досить скромний результат для бізнесу з такою соціальною відповідальністю.
Ціни нижчі, ніж у Європі
Порівняння цін на конкретні лікарські засоби спростовує популярний міф. Наприклад, знеболювальне “Нурофен” в Україні коштує від 189,10 до 345,51 гривень за 24 капсули, тоді як в Європі його ціна стартує від 322,10 грн за 20 капсул. Це пояснюється особливостями регулювання: у Європі діють більш жорсткі правила ціноутворення, які обмежують конкуренцію, в той час як український ринок є більш відкритим для різних виробників.
Слід зазначити, що в Україні більше 85% ліків продається через роздрібну торгівлю, в той час як відсутня розвинута система реімбурсації та медичного страхування. Співвідношення аптек на душу населення хоча й вище, ніж у ЄС, але середній товарообіг однієї аптеки в Україні значно нижчий: 239 тис. євро проти 806-1331 тис. євро в Східній Європі.
Шляхи оптимізації цін
На сьогодні державне регулювання цін в Україні охоплює лише обмежені категорії лікарських засобів. Для препаратів, що входять до Національного переліку, встановлено граничну роздрібну надбавку у 10%, у той час як на роздрібному ринку цей показник коливається від 25 до 50% залежно від вартості. Однак учасники ринку зазначають, що виробники часто встановлюють значно вищі націнки — до 500%.
“Для зниження цін державі необхідно домовитися з виробниками та гарантувати їм обсяги закупівель. Виробник може знижувати ціни, існує кілька дієвих інструментів, зокрема програма ‘Доступні ліки'”, — уточнює Олег Клімов, голова правління ГО “Всеукраїнська фармацевтична палата”. Однак у нинішніх умовах воєнного часу бюджетні кошти в першу чергу спрямовуються на оборону, що ускладнює можливості для зниження цін.
Варто відзначити, що Міністерство охорони здоров’я демонструє готовність до діалогу. Зусилля по забезпеченню балансу між економічною ефективністю галузі та доступністю ліків для населення мають стати пріоритетом, особливо в умовах війни, коли безперебійне постачання медикаментів є критично важливим.
