Атмосфера Титана, найбільшого супутника Сатурна, складається на 95% з азоту і на 5% з метану. Чудово, що, попри постійне випаровування метану, вона залишається стабільною, що свідчить про наявність невідомого процесу, який підтримує її існування.
Поверхня Титана вкрита піщаними дюнами, крижаними горами та озерами, заповненими рідким метаном і етаном. Під крижаною корою супутника, можливо, приховано океан рідкої води, що надає надію на можливість існування мікробного життя.
Хоча Титан менший за Землю на 40%, його атмосфера щільніша на 1,5 рази, створюючи відчуття “підводного плавання” на його поверхні, навіть за нижчої гравітації.
“У 2019 році була представлена теорія, що метан може поповнюватись протягом років, завдяки великій кількості органічних матеріалів, які нагріваються внутрішньою поверхнею Місяця, вивільняючи азот та вуглецеві гази, зокрема метан,”, – йдеться в повідомленнях науковців.
Вчені провели експерименти на нагріванні органічних матеріалів до температури від 250 до 500 градусів Цельсія, під тиском до 10 кілобар, що імітувало умови під поверхнею Титана. Результати підтвердили, що під таких умов утворюється достатня кількість метану, здатного поповнити атмосферу Титана.
Загадкова природа атмосфери Титана залишиться частково вивченими до 2028 року, коли NASA запустить апарат Dragonfly. Цей апарат матиме на меті дослідження атмосфери та поверхні Титана, аби з’ясувати, чи можливі умови для життя.
