Перша інформація про передачу Росії 170-мм самохідних артилерійських установок M-1989 Koksan від КНДР з’явилася ще у жовтні 2024 року. Проте лише 7 січня 2025 року з’явилося відео, яке нібито демонструє їх застосування на передовій. За попередніми оцінками, від отримання цих артилерійських систем до початку їхнього використання пройшло близько двох місяців.
Технічні характеристики M-1989 Koksan
M-1989 Koksan — це далекобійна артилерійська система, здатна вести вогонь на відстань до 60 км із використанням активно-реактивних снарядів. Звичайними осколково-фугасними снарядами ця САУ може вражати цілі на дистанції до 40 км. Однак швидкострільність установок доволі низька — лише 1-2 постріли за 5 хвилин.
Попри вражаючі заявлені характеристики, ефективність “Коксанів” викликає сумніви. Сучасні західні системи, такі як німецька PzH 2000, перевершують їх як за дальністю, так і за швидкострільністю. Наприклад, PzH 2000 може стріляти снарядами на відстань 40-47 км, а з використанням активно-реактивного боєприпасу досягає рекорду в 67 км, при цьому забезпечуючи до 10-12 пострілів за хвилину.
Вразливості та контрбатарейна боротьба
Однією з головних слабкостей M-1989 Koksan є відсутність броньованої рубки, що робить ці установки легкою мішенню для високоточної зброї. ЗСУ активно використовують HIMARS із боєприпасами GMLRS, які завдають точних ударів із вольфрамовими уражаючими елементами.
Чи змінять “Коксани” ситуацію на фронті?
Росія, ймовірно, використовує “Коксани” для закриття дефіциту великокаліберної артилерії. Однак це рішення створює нові проблеми, адже специфічний калібр 170 мм потребує стабільних поставок снарядів із КНДР, які можуть бути сумнівної якості. В іншому випадку РФ доведеться запускати власне виробництво цих боєприпасів, що вимагає додаткових ресурсів.
Попри спроби РФ компенсувати нестачу артилерії за допомогою M-1989 Koksan, ці системи навряд чи зможуть стати серйозною перевагою. Вони поступаються сучасним західним артилерійським установкам у швидкості, дальності та ефективності. До того ж їхня вразливість перед високоточною зброєю робить їхні шанси вижити на полі бою мінімальними.
Водночас поставки таких систем демонструють посилення співпраці між Росією та КНДР, а також готовність Москви використовувати екзотичні артилерійські рішення для досягнення своїх військових цілей.
