Російський диктатор Володимир Путін затвердив новий документ державної стратегії, що стосується боротьби з нібито “екстремізмом” в Україні, закріплюючи свою політику “денацифікації”. Востаннє таку стратегію Кремль підписав ще у 2020 році.
Згідно з повідомленням Інституту вивчення війни (ISW), цей новий документ містить ті ж самі вимоги щодо усунення української влади, які Путін висунув у 2022 році, коли розпочав повномасштабне вторгнення. Цього разу стратегія вперше містить згадки про “русофобію”, яку в Росії трактують як “недружнє і ворожне ставлення” до росіян та їх культури з боку інших країн.
В документі 2024 року Україна вказується як головне джерело екстремізму, і Росія визначена як країна, якій необхідно “ліквідувати” загрози, що походять з України. Це відображає стратегію Кремля, де Україна продовжує залишатися у фокусі ненависті.
Необхідно зазначити, що під час початку війни у лютому 2022 року Путін вже заявляв про “денацифікацію” України, намагаючись легітимізувати усунення демократично обраної влади. В останніх заявах він знову підкреслив відсутність готовності до компромісів у переговорах.
Згадки про “русофобію” у новому документі також співпадають із нещодавніми висловлюваннями міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, який стверджував, що така дискримінація стала “першопричиною” війни, і що це питання необхідно піднімати на майбутніх переговорах.
Крім цього, стратегія, підписана Путіним, містить пункти, які ймовірно сподобаються російським військовим ультранаціоналістам, і має на меті поліпшення стосунків з цим електоратом.
В документі зазначається, що мігранти в Росії наражають країну на ризик екстремізму, що веде до закликів до посилення міграційної політики. Це включає боротьбу з “пропагандистськими заходами”, що відбуваються у місцях проживання мігрантів.
ISW наголошує, що Путін намагається задовольнити потреби свого ксенофобського електорату, який найбільш активно підтримує війну в Україні, і одночасно балансувати між необхідністю робочої сили для російської економіки та армії.
Отже, нова стратегія Путіна не лише підкреслює продовження агресивної політики щодо України, але й свідчить про глибші соціальні та політичні проблеми всередині Росії.
