Комплексна ядерна угода з Іраном не є самоціллю, а необхідною передумовою для більш ефективної політики ЄС у регіоні, що перебуває в стадії розпаду. Сучасний трансатлантичний дипломатичний підхід до Ірану був успішним, зокрема завдяки встановленню взаємно погоджених обмежень на ядерну програму Тегерана. Проте, обмежений фокус партнерів на ядерному питанні більше не є сталою стратегією.
ЄС, ухиляючись від розгляду питань, що виходять за межі ядерного питання, ризикує сприймати комплексну угоду як кінцеву мету, а не як необхідну умову для більш ефективної політики в нестабільному регіоні. Щоб розвивати свою ширшу політику, ЄС має співпрацювати зі Сполученими Штатами, оскільки трансатлантичним партнерам потрібно уникнути враження розділеності після завершення переговорів.
Високий представник зовнішньої політики ЄС Федеріка Могеріні нещодавно зазначила, що вона має намір розпочати більш широкий діалог з Іраном. Під час свого візиту до Вашингтона в січні 2015 року вона заявила: «нuclear negotiations are entirely separate from other regional issues, but joint trans-Atlantic strategic thinking and action [are] crucial on Iran’s regional role.
ЄС має заохочувати Іран до співпраці з ряду питань, таких як нерозповсюдження, права людини і регіональна стабільність. Необхідно враховувати готовність Ірану до співпраці, а також можливі наслідки для інших регіональних гравців.
Всі побоювання щодо ядерної програми Ірану мають бути вирішені через чітку, перевірену угоду. Водночас важливо врахувати ключову роль Ірану в регіоні та його стратегічні інтереси у поточних зусиллях зі стабілізації Леванту та Затоки.
За останні дванадцять років політика ЄС щодо Ірану зосереджувалася переважно на переговорах між постійними членами Ради безпеки ООН і Німеччиною (P5+1) та Іраном. Тим не менш, Іран є більше, ніж кількість його центрифуг, і тому масштабний підхід ЄС до співпраці з країною є надзвичайно важливим.
ЄС повинен розробити більш комплексну політику, яка враховує як важливість ядерного питання, так і ширші регіональні виклики. Це включає захист глобального режиму нерозповсюдження, стабільний, багатонаціональний та плюралістичний Іран, а також ефективні механізми регіонального вирішення конфліктів.
Якщо Іран хоче бути визнаним як цивільна ядерна держава, він повинен дотримуватися міжнародних стандартів ядерної безпеки. Окрім цього, ЄС має сприяти розвитку демократії та прав людини, а також працювати з громадянським суспільством в Ірані.
В умовах сучасної політичної ситуації, сподіватися на закінчення конфліктів без пропозиції довгострокової перспективи для нового регіонального порядку було б наївно. Роль ЄС полягає в тому, щоб полегшити регіональні дії та надати політичну, технічну та економічну підтримку в разі потреби.
