Європейський Союз стикається з багатьма розколами: від глибокого економічного поділу до різкого популістського розриву. Розширення членства до всього континенту могло б допомогти вирішити ці проблеми.
З початку єврокризи в Європі виникнув різкий економічний фрагментаційний розподіл, який виявив різні бізнес-моделі та фіскальні підходи на Півночі та Півдні. Крім того, шотландський референдум про незалежність продемонстрував новий ступінь націоналістичної фрагментації. А популістська фрагментація – розрив між елітами та населенням – також стала очевидною після успіху нестандартних партій на виборах 2014 року до Європейського парламенту.
Ці розколи переважно мають національний характер і часто підсилюють один одного. У Каталонії, наприклад, де 80% виборців підтримали незалежність під час необов’язкового голосування у листопаді 2014 року, економічна фрагментація стала причиною націоналізму, адже жителі багатого регіону не хотіли підтримувати центральний уряд та бідніші регіони країни.
Необхідність пан’європейського союзу
Для подолання цих проблем потрібно, щоб ЄС перетворився на пан’європейський союз, який охоплював би всі суверенні країни континенту. Замість того, щоб укріплювати свою виключність, ЄС повинен розширити своє членство, дозволяючи при цьому різні рівні інтеграції.
Цей політично потужний крок допоможе не лише запобігти наслідкам можливої хвилі сепаратизму після шотландського референдуму чи потенційного Brexit. Він також міг би стимулювати вирішення затяжного ґрунтування розширення, а також тривала конфлікту в Україні.
Економічна фрагментація та соціальна нерівність
В умовах продовжуючої економічної кризи, фрагментації в єврозоні видно, як поділи між стриманим Північним регіоном та марнотратним Півднем стали карикатурними. Всі показники, такі як ВВП на душу населення, національний борг та безробіття – особливо молодіжне безробіття – вказують на чітке розділення між ядром і периферією.
В останнє десятиліття нерівність зросла в периферійних країнах, де заробітні плати знижувались. Більш того, багато людей відчувають, що між працею та добробутом є відчутна прірва.
Виклики для ЄС
Тенденція до незалежності, підкріплена питаннями національної ідентичності, становить серйозні виклики для ЄС. Досвід шотландського референдуму нагадав про важливість соціальних, економічних та політичних рішень, які основані на спільних цінностях.
Для того щоб подолати ці виклики, ЄС повинен знайти новий шлях розуміння самовизначення, з урахуванням проблем суверенітету для своїх членів.
Висновки
Розподіли в ЄС вимагають комплексного підходу для підвищення рівня інтеграції в рамках союзу. ЄС має стати міцним об’єднанням для всіх європейських країн, яке зможе врегулювати питання співпраці, але в той же час відповідатиме на національні інтереси та прагнення до самовизначення.
Зміни в структурі ЄС, зокрема, внесення пропозицій щодо нового підходу до розширення, можуть суттєво поліпшити перспективи майбутніх держав-членів, які дотримуються європейських стандартів. Час задуматися про реформи, які б зміцнили Європу і окреслили нову етап інтеграції.
