Новообраний президент США Дональд Трамп активно аналізує різні варіанти, що можуть допомогти зупинити збільшення ядерної загрози з боку Ірану. Серед можливих кроків – проведення превентивних авіаударів, які означатимуть відхід від традиційної політики стримування цієї країни шляхом дипломатії та санкцій.
Згідно низці джерел, найближчі члени команди Трампа розглядають варіанти військового втручання, що може бути пов’язано зі змінами у силовій політиці в Сирії та послабленням іранської позиції в регіоні.
Зростання запасів високозбагаченого урану в Ірані викликало побоювання, оскільки у країні може бути достатньо матеріалу для створення кількох ядерних бомб. Це ставить під загрозу не лише безпеку регіону, але й глобальну стабільність.
Трамп відзначив свою заклопотаність з приводу можливого розвитку іранської ядерної програми під час недавніх розмов із прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху. За словами джерел, новообраний президент США шукає шляхи попередження ескалації конфлікту, однак деякі військові кроки можуть призвести до конфронтації між США та Іраном.
Команда Трампа розробляє стратегію, відому як “максимальний тиск 2.0”, яка передбачає як військові дії, так і нові санкції. За інформацією, одним із варіантів є збільшення американської військової присутності на Близькому Сході, що може включати продаж Ізраїлю сучасної зброї.
Однак, залишається невизначеним, який шлях обере Трамп. У своєму інтерв’ю він підкреслив ризики масштабної ескалації конфліктів на Близькому Сході, окресливши ситуацію як “дуже нестабільну”.
Приймання рішень про військові дії стосується не лише міжнародних зобов’язань, але й делікатних внутрішніх дискусій в командах нової адміністрації. Очікується, що у міру зміни обстановки та з’ясування нових деталей, позиції команди Трампа можуть зазнати змін.
Дипломатія у цій сфері також має свої виклики. У той час як новий президент Ірану висловив бажання щодо налагодження відносин зі США, діяти під тиском не входить у плани Тегерана. Тож, як спільні дії, так і загрози військового втручання можуть стати спробою досягнення мирного вирішення конфлікту.
Крім того, відомо, що Іран вже володіє достатньою кількістю матеріалу для виготовлення ядерної зброї та висловлює намір не піддаватися міжнародному втручанню, зокрема у разі атаки.
Разом з цим, багато безпосередніх союзників Трампа вважають, що останні події дають рідкісну можливість для стримування іранської ядерної програми у період ослаблення іранського режиму.
Отже, подальші дії США на міжнародній арені стосовно Ірану залишаються під питанням. Вочевидь, новообраний президент та його команда намагатимуться знайти оптимальний підхід до вирішення цієї глобальної кризи, балансуючи між загрозою війни та необхідністю дипломатичних зусиль.
